• zp-office@gryshyn-partners.com.ua
  • +38 (050) 942-18-12

Предмет доказування у справах про оскарження оперативно-господарських санкцій на прикладі оскарження споживачем донарахування постачальником вартості необлікованої електричної енергії

Предмет доказування у справах про оскарження оперативно-господарських санкцій на прикладі оскарження споживачем донарахування постачальником вартості  необлікованої електричної енергії

Предмет доказування у справах про оскарження оперативно-господарських санкцій на прикладі оскарження споживачем донарахування постачальником вартості
необлікованої електричної енергії

Необхідність ефективного захисту прав суб’єктів господарювання, порушених їх контрагентами, зумовила запровадження в законодавстві такого виду відповідальності за порушення у сфері господарювання, як оперативно-господарські санкції. Як визначає їх норма ч.1 ст.235 ГК України, це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку.
Проте використання стороною зобов’язання права на застосування оперативно-господарської санкції має бути обґрунтованим та не містити ознак зловживання правом. Сторона, до якої застосовано в односторонньому порядку оперативно-господарську санкцію, не може бути обмежена у праві звернутися до суду з метою її скасування. Таке право передбачено ч.2 ст.237 ГК України і включає в себе можливість заявити позовні вимоги про скасування санкції та (або) про відшкодування збитків, завданих її застосуванню. Предметом розгляду у цій статті буде саме перша з цих вимог.
Чинне законодавство не містить однозначного визначення того, яким є предмет доказування у справах про оскарження оперативно-господарських санкцій. Основною причиною, з якої розуміння предмету доказування є неоднозначним, є неоднакові підходи до розуміння поняття «факт порушення» в контексті ч.1 ст.237 ГК України, адже саме факт порушення господарського зобов’язання другою стороною є необхідною і достатньою умовою для застосування санкцій.
При оскарженні оперативно-господарських санкцій, безпосередньо передбачених у ч.1 ст.236 ГК України поняття «факт порушення» не викликає неоднозначного розуміння. Так, підставою для відстрочення управненою стороною відвантаження продукції чи виконання робіт є конкретні порушення – прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок та інші подібні порушення [1]. Проте при оскарженні такої оперативно-господарської санкції, як донарахування необлікованої електричної енергії постачальником споживачеві для сплати, поняття «факт порушення» може тлумачитися по-різному: звужувально (наприклад, сам по собі зрив пломби тягне донарахування) та розширено (коли постачальник має довести, що зрив пломби потягнув можливість необлікового споживання). Тож у подальшому проаналізуємо предмет доказування у таких справах з позицій тлумачення поняття «факт порушення» на прикладі оскарження споживачем донарахування вартості необлікованої електричної енергії постачальником.
Верховний Суд України у постанові від 16 травня 2011 року, переглянувши справу з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, дійшов висновку про те, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недоврахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією, а не актом ненормативного характеру в розумінні частини 2 статті 20 ГК України [2]. Проте оскільки в цій постанові, як і в кількох подібних, не поставало питання з приводу тлумачення поняття «факт порушення» як підстави для застосування оперативно-господарських санкцій, на сьогодні відсутня обов’язкова для застосування правова позиція з приводу того, що слід вважати таким порушенням.
Донарахування вартості необлікованої електричної енергії ґрунтується на кількох нормативних актах у сфері електроенергетики, зокрема нормах Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року (далі – ПКЕЕ), а також Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562 (далі – Методика). Остання визначає чіткий перелік випадків її застосування, наприклад порушення цілісності пломб (п.2.1.1 Методики) [3].
За логікою побудови норми п.2.1.1 Методики, ми мали б стверджувати, що сам факт порушення цілісності пломб, без обґрунтування ознак втручання споживача в роботу електроприладу, без причинно-наслідкового зв’язку такого втручання з можливістю заподіяння збитків, мав би слугувати підставою для застосування оперативно-господарської санкції у вигляді донарахування вартості необлікованої електричної енергії. У цьому випадку поняття «факт порушення» трактується судами у звужувальний спосіб, як порушення обов’язку споживача забезпечувати збереження і цілісність пломб, встановленого п.10.2.26 ПКЕЕ [4]. При цьому формою порушення суди визнають бездіяльність, а докази, які наводяться позивачем на підтвердження його невтручання або неможливості втручання в роботу лічильників, на думку таких судів, є неналежними (тобто такими, які не стосуються обставин, що є предметом доказування).
Зокрема, Вищий господарський суд України у постанові від 06 червня 2013 року у справі № 5009/3330/12 зазначає наступне: «сам по собі факт пошкодження чи зриву пломб, в тому числі, порушення цілісності пломбувального матеріалу, на якому встановлені пломби (дріт, кордова нитка тощо), незалежно від мети та можливості безоблікового споживання електроенергії, є підставою для донарахування вартості електричної енергії» [5].
Втім, таке твердження, в силу неоднаковості судової практики Вищого господарського суду України у подібних обставинах справи, не може претендувати на статус обов’язкової правової позиції. В інших випадках судами обстоюється інша точка зору, відповідно до якої для застосування оперативно-господарської санкції необхідна сукупність таких підстав, як порушення, яке полягає в активних діях споживача; наявності спричинених ними наслідків; причинно-наслідковому зв’язку між діями та наслідками у вигляді необлікового споживання електричної енергії.
Важливо підкреслити, що складовою вищенаведених підстав мають бути саме наслідки, а не лише наявність ризику їх настання. Дійти такого висновку спонукає сама суть оперативно-господарської санкції, яка полягає в тому, що споживач має сплатити вартість тієї енергії, яку він дійсно спожив внаслідок того, що втрутився в роботу засобів обліку.
На користь наведених аргументів свідчить норма п.1.2 Методики, в якій йдеться про те, що Методика застосовується саме при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об’єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.
Заслуговує на увагу правова позиція Вищого господарського суду України, виражена в постанові від 24 липня 2013 року у справі № 5010/1532/2012-9/65, де йдеться про те, що недоврахована електрична енергія – це збитки енергопостачальника через правопорушення споживача у сфері електроенергетики, які підлягають доказуванню з урахуванням приписів статті 225 ГК України та статей 22, 614 ЦК України [6].
Зважаючи на вищевикладену позицію, для доведення наявності підстав для скасування оперативно-господарської санкції позивачеві достатньо спростувати хоча б одну з обов’язкових підстав для її застосування (наприклад, довести те, що зрив однієї пломби при наявності кількох інших в тотожному місці не дозволив би вплинути на роботу лічильника).
Наведене знаходить своє підтвердження у постанові Вищого господарського суду України від 11 серпня 2014 року у справі № 922/2448/13, де суд вказав: «досліджуючи правомірність застосування санкції, господарські суди, встановивши факт наявності порушень позивачем ПКЕЕ, залишили поза увагою необхідність з’ясування обставин щодо спричинення цим порушенням відповідних наслідків у вигляді можливого чи неможливого споживання споживачем не облікованої електроенергії внаслідок зазначеного порушення» [7].
Втім, не можна будувати лінію захисту прав споживача на підставі відсутності його вини у вказаному порушенні. Такий висновок можна зробити з норми ч.3 ст.235 ГК України, згідно з якою оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання.
Проте відсутність необхідності встановлювати вину суб’єкта, до якого застосовуються санкції, не означає відсутності такої підстави їх застосування, як мета споживача втрутитися в роботу приладу обліку.
На цьому наголошує, зокрема, Вищий господарський суд України у постанові від 11 липня 2012 року у справі №10/5005/1260/2012, зазначаючи, що правопорушенням у сфері електроенергетики у вигляді пошкодження приладів обліку є протиправні дії споживача у вигляді втручання в роботу засобів (приладів) обліку з метою зміни їх показів [8].
Таким чином, за умови розширювального тлумачення поняття «факт порушення», при спростуванні наявності підстав для застосування донарахування вартості необлікованої електричної енергії позивачеві слід оперувати такими категоріями, як «активні дії з метою втручання в роботу приладів обліку», «наслідки у вигляді необлікового споживання», «прямий причинно-наслідковий зв’язок» і доводити в суді відсутність принаймні однієї з цих складових частин порушення.
Проте наведена аргументація на користь кожного з підходів до розуміння поняття «факт порушення» як підстави для застосування оперативно-господарської санкції, не носить нормативного характеру. Більше того, практика Вищого господарського суду України носить характер неоднакового застосування норм матеріального права, а саме – ч.1 ст.237 ГК України у контексті того, чи є обов’язковою підставою для застосування донарахування вартості необлікованої електричної енергії наявність збитків, понесених постачальником внаслідок протиправних дій споживача. На думку автора, розширювальне тлумачення поняття «факт порушення» у наведеному контексті є більш доцільним, оскільки донарахування вартості необлікованої електричної енергії має на меті не покарання споживача за наявність виявлених порушень, а компенсацію понесених в результаті таких порушень збитків, яких зазнав постачальник і які він може донарахувати в позасудовому порядку.
Література
1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
2. Постанова Верховного Суду України від 16 травня 2011 року у справі № 3-38гс11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15968284
3. Методика визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затверджена Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 № 562 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/z0782-06
4. Правила користування електричною енергією, затверджені Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0417-96
5. Постанова Вищого господарського суду України від 06 червня 2013 року у справі № 5009/3330/12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31697727
6. Постанова Вищого господарського суду України від 24 липня 2013 року у справі № 5010/1532/2012-9/65 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32611222
7. Постанова Вищого господарського суду України від 11 серпня 2014 року у справі № 922/2448/13 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40111764
8. Постанова Вищого господарського суду України від 11 липня 2012 року у справі №10/5005/1260/2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25158125

Поделиться информацией в соцсетях:

Похожие публикации

Оставить комментарий :