• zp-office@gryshyn-partners.com.ua
  • +38 (050) 942-18-12

Проблема запровадження принципу «єдиного вікна» при приватизації земельних ділянок громадянами

Проблема запровадження принципу «єдиного вікна» при приватизації земельних ділянок громадянами

Проблема запровадження принципу «єдиного вікна» при приватизації земельних ділянок громадянами

У відповідності до ст.4 закону України «Про адміністративні послуги», принципами державної політики у сфері надання адміністративних послуг, зокрема, є оперативність та своєчасність, а також доступність та зручність для суб’єктів звернень [1]. Іноді зазначені принципи називають принципом «єдиного вікна» – тобто забезпечення можливості особи отримати адміністративну послугу з мінімальною кількістю бюрократичних процедур. Проблема недотримання принципу «єдиного вікна» сприяє зростанню суспільного незадоволення системою публічного адміністрування в Україні, втраті довіри до органів державної влади, та не сприяє зміцненню законності.
Громадяни, в користуванні яких перебувають земельні ділянки, при приватизації таких земельних ділянок стикаються з проблемою складності процедури реалізації свого права на приватизацію. Зазначена проблема має такі складові, як: значна кількість дозволів, що потребуються; великі витрати часу; складність законодавства, що регулює цю сферу; необхідність кілька разів подавати значні пакети документів. До того ж, на офіційному веб-ресурсі Державного агентства земельних ресурсів України (далі – Держагентствоземресурсів) не розміщено опису чіткої послідовності дій, які має вчинити громадянин для оформлення права власності на землю.
З 1 січня 2014 року процедура приватизації земельної ділянки громадянином, у користуванні якого вона перебуває, зазнала деяких змін: відтепер право власності на земельну ділянку підтверджується не Державним актом на право власності, а Свідоцтвом про право власності, яке має видавати Державна реєстраційна служба України.
Для того, щоб розпочати процес приватизації, громадянину необхідно сформувати земельну ділянку. Земельна ділянка, згідно зі ст.79-1 Земельного кодексу (далі – ЗК) України, є сформованою після присвоєння їй кадастрового номера [2]. Згідно з абз.2 ч.3 ст.24 закону України «Про Державний земельний кадастр», підставою для державної реєстрації земельної ділянки є заява особи, якій надано дозвіл рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування не розроблення документації із землеустрою [3]. Таким чином, першою стадією є подання документів до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, передбачених ст.122 ЗК України. Згідно з ч.2 ст.118 ЗК України, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою приймається у місячний строк [2].
У відповідності до п.«б» ч.1 ст. 22 закону України «Про землеустрій», землеустрій здійснюється на підставі укладених договорів з розробниками документації із землеустрою [4]. Строк виконання робіт із землеустрою, згідно з п.11 Порядку проведення інвентаризації земель, не повинен перевищувати шість місяців [5]. Таким чином, виготовлення проекту землеустрою на договірній основі є другою стадією формування земельної ділянки.
Згідно з п.«в» ч.1 ст.186 ЗК України, проект землеустрою має бути погоджений в порядку, встановленому ст.186-1 ЗК України. Обов’язкове погодження проекту землеустрою, згідно з ч.1 ст.186-1, має здійснити Держагентствоземресурсів; погодження також іншими органами влади вимагається у встановлених законом випадках (наприклад, при намірі здійснити будівництво проект слід погодити в управлінні містобудування і архітектури райдержадміністрації).
Але перед тим, як подати проект землеустрою на затвердження, земельна ділянка має бути сформованою. Це викликано тим, що відповідно до ч.5 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», кадастрові номери земельних ділянок зазначаються в рішеннях про затвердження документації із землеустрою [3]. Тому для завершення процесу формування земельної ділянки її слід зареєструвати в Державному земельному кадастрі (далі – ДЗК). Згідно з ч.5 ст.24 закону України «Про Державний земельний кадастр», процес перевірки заяви і реєстрації земельної ділянки кадастровим реєстратором триває протягом чотирнадцяти днів. При цьому заявник має оплатити послуги з державної реєстрації земельної ділянки. Результатом державної реєстрації земельної ділянки є видача заявникові витягу з ДЗК (ч.8 ст.24 зазначеного вище закону).
Після отримання кадастрового номера, громадянин має подати проект землеустрою на затвердження тому органу влади, який, у відповідності до ст.122 ЗК України, надавав дозвіл на розробку проекту землеустрою. Рішення зазначеного органа, відповідно до п.«в» ч.1 ст.81 ЗК України, є підставою набуття громадянином права власності на земельну ділянку [2].
Після здійснення всіх зазначених вище процедур громадянин має звернутися до Державної реєстраційної служби України для реєстрації речових прав на земельну ділянку. Згідно з ч.5 ст.15 закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», строк здійснення реєстрації права власності становить 5 днів. Відповідно до абз.5 ч.1 ст.16 цього закону, дозволяється подання заяви правонабувача через державного кадастрового реєстратора [6]. Кінцевим документом реєстрації права власності є Свідоцтво про право власності на земельну ділянку.
Таким чином, для оформлення права власності громадянину слід пройти шість стадій, при цьому чи не кожна з них пов’язана із поданням значної кількості документів; а за замовлення проекту землеустрою, реєстрацію земельної ділянки в ДЗК та реєстрацію права власності заявникові тричі доводиться вносити певну плату. Протягом зазначених процедур громадянин двічі звертається до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування (наприклад, міської ради), двічі або тричі (у разі подання заяви про реєстрацію через кадастрового реєстратора) – до органу Держагентстваземресурсів; при цьому двічі в різні органи подаються копії паспорту та ідентифікаційного коду, п’ять разів складається заява. В цілому процес оформлення права власності на земельну ділянку може тривати до восьми місяців.
Слід зазначити, що послідовність зазначених процедур є постійною, тобто не може бути змінена, до того ж в ній, як правило, задіяно два суб’єкти публічного адміністрування (наприклад, сільська рада та територіальне управління Держагентстваземресурсів). Це свідчить про те, що система приватизації земельної ділянки може бути спрощена шляхом запровадження «єдиного вікна» – спеціально уповноваженого структурного підрозділу Держагентстваземресурсів. При цьому громадянин, подавши заяву, копії документів, що посвідчують особу, копію рішення органу влади або місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою і сам проект землеустрою та сплативши необхідну суму за надання адміністративної послуги, був би позбавлений необхідності звертатися до інших органів. На такий структурний підрозділ доцільно було б покласти наступні функції:
1) звернення до уповноважених органів для погодження проекту землеустрою;
2) передання погодженого проекту землеустрою кадастровому реєстратору для внесення відомостей про сформовану земельну ділянку до ДЗК;
3) звернення до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування з метою затвердження проекту землеустрою;
4) передання витягу з ДЗК, рішення про затвердження проекту землеустрою та інших необхідних документів до державного реєстратора;
5) отримання від Державної реєстраційної служби України та передання заявникові Свідоцтва про право власності на земельну ділянку.
Створення такого підрозділу значним чином зменшить кількість стадій, які має пройти громадянин для приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, що відповідатиме принципам доступності і зручності адміністративних послуг для суб’єктів звернень. Запропоновані зміни не перекладатимуть дозвільні, погоджувальні та реєстраційні повноваження на інші органи. Впровадження в систему приватизації земельних ділянок принципу «єдиного вікна» сприятиме зменшенню бюрократичної тяганини та зміцненню довіри громадян до держави.
Список використаних джерел:
1. Про адміністративні послуги: Закон України від 06.09.2012 року // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 32. – Ст. 409.
2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
3. Про Державний земельний кадастр: Закон України від 07.07.2011 року // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 8. – Ст. 61.
4. Про землеустрій: Закон України від 22.05.2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 282.
5. Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/513-2012-%D0%BF/paran8#n8
6. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: Закон України від 01.07.2004 року // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.

Поделиться информацией в соцсетях:

Похожие публикации

Оставить комментарий :