• zp-office@gryshyn-partners.com.ua
  • +38 (050) 942-18-12

Охорона авторського права в міжнародному приватному праві

Охорона авторського права в міжнародному приватному праві

Питання охорони авторського права виникло в кінці ХІХ століття, коли літературні та інші твори мистецтва почали використовуватися та розповсюджуватися за кордоном, не враховуючи згоду автора. Через те, охорона авторського права стала відігравати вагомішу роль у системі права. Впевнено можна сказати, що кожен автор, окрім отримання винагороди (за продукт своєї діяльності), має на меті бути повністю захищеним від посягань на його права. Звичайно, що кожна держава встановлює норми авторського права відповідно до цілей, які вона ставить перед собою у цій сфері. Проте, кожне право людини має буди юридично закріплено як у національному законодавстві, так і міжнародному.

Початковим елементом механізму системи міжнародної охорони авторського є Бернська конвенція (Паризький акт від 24 липня 1971 р.) про охорону літературних та художніх творів і Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право від 6 вересня 1952 р.

Відповідно до п. 8 ст. 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (Стокгольм, 1967 р.), учасницею якої є Україна, «інтелектуальна власність» включає права, які відносяться до: літературних, художніх і наукових творів; виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо та телевізійних передач; винаходів у всіх сферах людської діяльності, наукових відкриттів; промислових зразків; товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень; захисту проти недобросовісної конкуренції, а також усі інші права, які відносяться до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній сферах.

Відносини захисту авторського права також регулюються Всесвітньою конвенцією про авторське право, яка була прийнята в 1952 році в Женеві під егідою ЮНЕСКО. Вона надає більше уваги принципу національного режиму і не містить детальних матеріальних норм, що закріплюють мінімальний рівень охорони безпосередньо в конвенції (за винятком положень про право на переклад).

Згідно зі ст. 37 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 р. до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, в якій вимагається захист цих прав. Отже, охорона прав інтелектуальної власності у міжнародних приватних відносинах тісно пов’язана з національним законодавством, що також впливає на його основні принципи з точки зору вимог міжнародного приватного права.

Аналізуючи вищезазначене, а також нормативно-правові акти, які визначають механізм охорони авторського права у міжнародному приватному праві, можна виділити основні правила вирішення колізійних питань права інтелектуальної власності:

  • у разі порушення права інтелектуальної власності для його захисту право тієї держави, на території якої необхідна охорона;
  • до виникнення та припинення майнових прав інтелектуальної власності, що підлягають державній реєстрації, застосовується право держави, де здійснена державна реєстрація зазначених прав;
  • під час укладання договорів в сфері авторського права застосовуються положення про вживання права до договірних зобов’язань;
  • якщо виникають спірні правовідносини, наприклад, у разі пред’явлення вимоги про відшкодування шкоди, сторони мають право домовитися до якого суду якої країни будуть звертатися;
  • іноземні рішення з приводу наявності, дійсності і реєстрації прав в цій області признаються тільки в тому випадку, якщо вони винесені або признаються в державі, на території якої просилася охорона.

Отже, авторське право є важливим і невід’ємним елементом будь-яких правових рамок, які мають на меті регулювати на справедливій основі громадянську поведінку авторів і користувачів і, таким чином, забезпечувати універсальну охорону інтересів всіх.

Юрист Міжнародної юридичної фірми
«Ярослав Гришин і Партнери»
Краснокутська Олеся Володимирівна

Поделиться информацией в соцсетях:

Похожие публикации

Оставить комментарий :