• zp-office@gryshyn-partners.com.ua
  • +38 (050) 942-18-12

Проблеми у застосуванні судами в податкових спорах практики Європейського суду з прав людини

Проблеми у застосуванні судами в податкових спорах практики Європейського суду з прав людини

Яценко Дмитро Валерійович, адвокат, заступник директора МЮФ ‘Ярослав Гришин та Партнери’ виступив із доповіддю на Регіональному Податковому форумі Асоціації адвокатів України, що проходив 3 жовтня 2014 в м. Запоріжжі за підтримки МЮФ ‘Ярослав Гришин та Партнери’ та Національної асоціації адвокатів України

Вже минуло більше ніж пятнадцять років відтоді, як Україна приєдналася до Європейської конвенції з прав людини. За цей час було здійснено три переклади Конвенції, Європейським судом з прав людини було розглянуто більше тридцяти тисяч справ, прийнято більше чотирьохсот рішень, в яких констатовано порушення Україною зобов’язань щодо захисту прав людини(газета Вісник міністерства доходяв і зборів 0.1.06.2012р.).

Обов’язковість судової практики Європейського суду прямо передбачений ч. 2 ст. 8 КАС України передбачає: “ Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини».

Відповідно до ст.. 6 Конвеції «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ст. 2 передбачає «Рішення є обов’язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції».

Лише за 2011 рік України сплатила 25 021 734,79 грн. з державного бюджету та виконання рішень Суду. З 2001р. по 2013 років сплатила майже 199 320 316, 83 грн. на виконання рішень Європейського суду за даними прес служби Міністерства Юстиції.

При цьому варто визначити предмет розгляду справ Європейського суду. ЄСПЛ відзначає, що податкові спори виходять за межі цивільних прав і обов’язків, незважаючи на матеріальні наслідки. Таким чином, тривалий час гарантії, передбачені ст. 6 «Право на справедливий суд» Конвенції, не поширювались на спори у сфері оподаткування, проте згодом позиція змінилась, і ЄСПЛ було підтримано, уточнено та розвинуто практику застосування ст. 6 Конвенції до податкових спорів.

За відсутності у самому тексті Конвенції згадки про податки остання з’явилась у ст. 1 «Захист власності» протоколу № 1 до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У цілому предметом звернення до ЄСПЛ заявників у справах, які стосуються податкових правовідносин, є:

  • порушення права на справедливий судовий розгляд: рішення податкового управління стосовно податкових штрафів було виконано у примусовому порядку ще до прийняття судом ухвали щодо обов’язку сплатити такі санкції (справа «Яношевич проти Швеції» («Janosevic v. Sweden», заява № 34619/97) і «Компанія «Вестберґа Таксі Актіеболаґ» та Вулич проти Швеції» («V?stberga Taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden», заява № 36985/97)); без належного забезпечення судового розгляду донараховано суму податку (рішення від 23.11.2006 р. у справі «Jussila v. Finland»);
  • порушення права особи на доступ до суду (справа «Мацюк проти України» (заява № 1751/03) та п. 1 і пп. b — d п. 3 ст. 6 Конвенції стосовно розгляду справи безстороннім судом (справа «Фельдман проти України»)) у результаті поширення центральним органом ДПС інформації про злочинну діяльність скаржника (заяви № 76556/01 та № 38779/04);
  • затягування податковими органами судового розгляду справи (справа «J. B. v. France», «Kadri v. France» — провадження у справі тривало близько 12 років; «Смірнов проти України», «Сокор проти України» (заява № 49009/07) — райсудом провадження у справі щодо законності дій податкових органів було зупинено близько трьох років, рішення від 09.12.2010 р.);
  • неповернення у строки, встановлені законодавством, сум надлишково сплаченого податку (справа «Ракітін проти України»);
  • відшкодування фізичним особам шкоди, завданої неправомірними діями чи бездіяльністю посадових осіб органу ДПС при здійсненні ними своїх повноважень(рішення від 18.10.2005 р. у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України»; рішення від 12.03.2009 р. у справі «Вергельський проти України»);
  • зобов’язання платника надати документи, що могли б стати підставою для притягнення його до відповідальності за порушення податкового законодавства (справа «J. B. v. Switzerland»);
  • дискримінація при наданні пільг в оподаткуванні, тобто порушення ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 протоколу № 1 до неї (рішення від 29.04.2008 р. у справі «Бурден проти Сполученого Королівства»);
  • порушення майнових прав заявника в частині недотримання національними органами вимог законодавства щодо застосування підходу, найбільш сприятливого для заявника — платника податку, при неоднозначному трактуванні останнім національного законодавства (порушення ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції у справі «Щокін проти України»)
  • порушення ст. 8 «Право на повагу до приватного та сімейного життя» Конвенції в частині позбавлення заявників процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло та ненадання судами адекватного обгрунтування для відхилення аргументів заявників щодо застосування відповідного законодавства та нездійснення оцінки такого заходу, як виселення, в контексті пропорційності його застосування (рішення від 02.12.2010 р. у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 8863/06));
  • зменшення ставки податку відповідно до нормативного акта, застосованого до даних відносин (рішення від 12.07.2001 р. у справі «Феррадзіні проти Італії»), та ін.

Платники податків протягом останнього десятиліття почали звертатись до ЄСПЛ за захистом порушених податкових прав, хоча для України ця практика не є поширеною порівняно із заявами щодо захисту трудових прав, процесуальних прав у кримінальному судочинстві. Позитивним є те, що в національній судовій системі під час вирішення спорів судді користуються практикою розгляду ЄСПЛ справ у сфері оподаткування та застосовують набутий досвід у національному судочинстві (рішення Вищого адміністративного суду України від 02.08.2007 р. у справі № 29/443, від 19.06.2007 р. у справі № А-1/46-9/216). Прикладом може слугувати рішення у справі № 25/347 за позовом ЗАТ «….» до ДПІ у Печерському районі м. Києва про зобов’язання надати висновок про відшкодування суми бюджетної заборгованості. Під час розглядуданого спору суд касаційної інстанції, посилаючись на рішення ЄСПЛ у справах «Шмалько проти України» та «Чіжов проти України», зазначив, що позитивним обов’язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, встановленої п. 1 ст. 6 Конвенції. Крім того, виконання рішення у справі є невід’ємною частиною судового розгляду.

Проте, у ВАС України на теперішній час ще існують різні правові погляди, на застосування Конвенції

Порівняння застосування ідентичних норм різними колегіями ВАСУ
Рішення ЄСПЛ у справі Совтрасавто-Холдинг

Проте, не хочу вас залякувати. Лише посилання позивачів, на існування певного рішення Європейсього суду не є гарантом вирішення справи на його користь.

Інший приклад. Київським апеляційним адміністративним судом винесено постанову від 26.02.2009 року у справі № 22-а-28584/08 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/3146503), в якій суд задовольнив апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.06.2008 року у справі за позовом ТОВ «Барлінек Інвест» до ДПІ у м. Вінниці про визнання протиправними дій. На думку апеляційної інстанції посилання ТОВ «Барлінек Інвест» і Вінницького окружного адміністративного суду на рішення Європейського суду з прав людини («Інтерсплав» проти України») є неправомірним: Київський апеляційний адміністративний суд у цій справі вирішив, що зазначене рішення Суду стосується справ щодо відмови у підтвердженні права на отримання ПДВ, своєчасності відшкодування сум ПДВ, а не права на зміну способу такого відшкодування, реалізованого платником податку шляхом визначеним в декларації та з моменту її подання до податкового органу.

І вже зовсім «свіжий» випадок. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.08.2012 року у справі № 2а/0370/2384/12 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/25556169) в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» до Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено. Суд вважає, що посилання позивача на практику Європейського Суду з прав людини («Булвес «АД проти Болгарії») є помилковим, оскільки відсутність факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку — продавцем товарів/послуг та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов’язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов’язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Однак, Волинським окружним адміністративним судом не взято до уваги, що із наведених рішень Європейського суду з прав людини при розгляді даної категорії справ вбачається, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов’язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати ПДВ з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.
Источник материала, интернет ресурс ‘Протокол’

Проте, маються і позитивні зміни. Після вирішення справи «Інтерсплав проти України», в якій йшлося про те, що практика держави безпідставно відмовляти у підтвердженні права заявника на відшкодування ПДВ становила втручання у мирне володіння його майном і таке втручання було непропорційним та призвело до значних втрат у господарській діяльності заявника, було винесено такі рішення:

Так, Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 21.02.2012 року у справі № 2а-4713/11/1470 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/24395750) задовольнив адміністративний позов ТОВ «ЮГ КАРТОН» до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Приймаючи вказане рішення, суд відзначив, що за змістом як норм Закону України ‘Про податок на додану вартість’, так і ПК України, єдиною передумовою бюджетного відшкодування ПДВ, є включення саме позивачем цього податку в ціну товарів і послуг. Названими нормативними актами таке відшкодування не ставиться в залежність від сплати податку контрагентами такого платника податків або постачальниками цих контрагентів, адже протилежний висновок фактично означатиме, що платник податків, виконавши всі встановлені законодавством умови для формування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування, все одно буде позбавлений можливості отримати таке відшкодування в разі виявлення порушень допущених його контрагентами, за дії яких він відповідальності не несе і контроль за якими знаходиться за межами його повноважень. У постанові суд також посилається на практику Європейського суду (рішення «Булвес» АД проти Болгарії, «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії», «Інтерсплав» проти України»).

12.08.2012 року Одеський окружний адміністративний суд виніс постанову у справі № 2а/1570/3220/2011 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/17773582), якою задовольнив адміністративний позов ПАТ «ПИВОВАРНЯ ПІВДЕННА» до ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

При цьому суд наголосив, що посилання в акті перевірки на те, що контрагентами позивача не підтверджені податкові зобов’язання, як на порушення податкового законодавства з боку позивача є безпідставними, оскільки жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Зазначений висновок суду також ґрунтується на практиці Європейського суду (Справа «Інтерсплав» проти України»), де зазначено, що негативні наслідки щодо порушення законодавства з нарахування ПДВ повинні застосовуватися саме до того суб’єкта, який порушив це законодавство.

Подібні рішення із посиланням на згадану практику Європейського суду з прав людини виніс Миколаївський окружний адміністративний суд у справі № 2а-3377/11/1470 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/24385953) від 01.08.2011 року задовольнивши позов ТОВ «СТИВІДОРНА КОМПАНІЯ НІ КМЕТ-ТЕРМІНАЛ», визнавши неправомірними дії та нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві та у справі № 2а-5550/11/1470 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/24386006) від 03.02.2012 року задовольнивши позов ДП «Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП» до спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Необхідно зазначити, що й апеляційна інстанція притримується схожої позиції. Наприклад, Київський апеляційний адміністративний суд у постанові по справі № 2а-12901/11/2670 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/24976207) від 12.06.2012 року задовольнив апеляційну скаргу ТОВ «Форум-Інвест» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2012 року за адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Посилаючись на рішення Суду у справах «Інтерсплав» проти України» та «Булвес» АД проти Болгарії», суд зазначив, що право Позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування в даному випадку не залежить від вчинення його контрагентами зловживань за ланцюгом постачання товару, тому, як Відповідачем не доведено наявність порушень Позивачем податкового законодавства.

Таким чином, ми бачимо як рішення Європейського суду відразу починають відображуватись у судовій практиці національних судів. Разом з тим, наявність того, чи іншого рішення не дає гарантії на прийняття позитивного висновку місцевого суду у ваших справах.

Вищевикладене, лише наводить нас на розуміння необхідності відслідковування рішень Європейського суду та відображення їх та встановлених правових позицій у наших позовних, апеляційних та касаційних скаргах. Обов’язковою умовою при цьому є донесення до суддівського складу зазначеної правової позиції, оскільки висновки ВАС України, нажаль не є тотожними і однаковими в аналогічних спорах.

Ну і завершуючи свою промову, хочу зазначити, що ми переконані, що подальше «використання» рішень Європейського суду з прав людини українськими судами може позитивно вплинути на якість судових рішень в багатьох категоріях спорів.

Поделиться информацией в соцсетях:

Похожие публикации

Оставить комментарий :