• zp-office@gryshyn-partners.com.ua
  • +38 (050) 942-18-12

Дотримання принципу невідворотності юридичної відповідальності в адміністративно-деліктному праві

Дотримання принципу невідворотності юридичної відповідальності в адміністративно-деліктному праві

Дотримання принципу невідворотності юридичної відповідальності в адміністративно-деліктному праві

На сьогоднішній день проблема дотримання основних принципів юридичної відповідальності, таких як своєчасність, невідворотність, неможливість притягнення двічі до юридичної відповідальності є досить актуальною. В умовах становлення демократичної держави та громадянського суспільства важливою функцією держави стає правоохоронна, суть якої полягає в охороні прав, свобод, інтересів людини і громадянина від протиправних посягань, і застосування юридичної відповідальності за протиправні діяння. Оскільки, як відомо, одним з найпоширеніших видів правопорушень є саме адміністративне правопорушення, то слід відзначити нагальність, майже повсякденний характер проблем дотримання законності та інших принципів юридичної відповідальності при накладанні адміністративних стягнень. У цій роботі розглянемо саме принцип невідворотності відповідальності, адже завдяки дотриманню цього принципу забезпечується неможливість протиправого ухилення від юридичної відповідальності винних осіб.
Принцип невідворотності юридичної відповідальності є одним з основоположних в теорії державі та права і став предметом дослідження багатьох вчених. Так, дослідник Тарахонич Т.І. так тлумачить принцип невідворотності відповідальності: будь-яка особа незалежно від її матеріального становища, соціального статусу повинна нести відповідальність за скоєне правопорушення [1, 285]. Вчений Грек Т.Б. зазначає, що принцип невідворотності юридичної відповідальності полягає в: неминучості настання відповідальності для правопорушника; оперативності застосування заходів відповідальності за вчинені правопорушення; професіоналізмі і доб росовісності діяльності представників правоохоронних органів; ефективності заходів, зас тосовуваних до правопорушників [2, 44].
І хоча принцип невідворотності відповідальності, настільки досконало вивчений дослідниками, не міститься в якості прямої вказівки в Конституції України, це не позбавляє його важливості для деліктних правовідносин. Адже в Основному Законі все ж таки закріплено принципи верховенства права (ст.8), несення людиною обов’язків перед суспільством (ст.23), індивідуальний характер юридичної відповідальності (ст.61) [3]. А ці принципи, в свою чергу, зумовлюють саму сутність юридичної відповідальності, яка є обов’язковою для осіб, які вчинили правопорушення.Принцип невідворотності юридичної відповідальності знаходить своє вираження у Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП), а саме — в ст.1, яка з-поміж завдань кодексу, визначає зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України [4]. Отже, принцип невідворотності юридичної відповідальності має посідати чільне місце серед засад юридичної, і, зокрема, адміністративної відповідальності.
Та далеко не завжди чинне законодавство про адміністративні правопорушення забезпечує дотримання принципу невідворотності відповідальності у повній мірі. І найчастіше особи, які бажають уникнути адміністративної відповідальності, вдаються до заходів, спрямованих на пропущення строків накладення адміністративного стягнення або, у разі його накладення, строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. Нагадаємо, за ст.38 КУпАП, строком накладення адміністративного стягнення є два (для розгляду у судовому порядку — три) місяці з дня вчинення порушення (для триваючого порушення — з дня виявлення). Строк накладення адміністративного стягнення за корупційні адміністративні правопорушення становить три місяці з дня виявлення, але не пізніше року з дня вчинення правопорушення [4]. Щодо строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення, цей строк є єдиним і відповідно до ст.303 КУпАП становить 3 місяці з дня винесення постанови.
Розглянемо перший фактор, який може вплинути на збіг згаданих вище строків та ухилення від відповідальності. Це — явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до органу, який розглядає її справу. Згідно зі ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Для того, аби розглянути справу у відсутності цієї особи, потрібна наявність двох обов’язкових умов:
1) є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи;
2) від особи не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Отже, особа, маючи злісний намір не бути присутньою на розгляді своєї справи, може не з’являтися у цей час за місцем свого постійного проживання, не підписуючи вручену їй повістку, і ухиляючись від відповідальності. Проте можлива і інша форма такого ухилення: особа складає клопотання про відкладення розгляду справи. Тут важливим недоліком законодавства є те, що у КУпАП не надається перелік підстав для клопотання про відкладення розгляяду справи, до того ж суду не надано можливість приймати ухвалу щодо задоволення клопотання або відмови в ньому. А це означає, що фактично надходження до суду такого клопотання зобов’язує суд перенести розгляд справи. Таке перенесення може стати порушенням норми ст.277 КУпАП, відповідно до якої визначено строки розгляду справ про адміністративні правопорушення (за загальним правилом такий строк становить 15 днів).
Інший фактор, який може посприяти порушенню досліджуваного принципу, є бездіяльність посадових осіб, які складають протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до статті 257 КУпАП, протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення. Проте не визначено строків надіслання цього протоколу (не вказано, наприклад, що він надсилається негайно, або протягом дня) — з чого випливає, що посадова особа не зобов’язана вжити заходів щодо своєчасного надходження протоколу до уповноваженого органу. Внаслідок цього протокол може бути загублено, втрачено цією посадовою особою з інших причин, і за це не настає юридична відповідальність. В цей час можуть бути пропущені строки накладення адміністративного стягнення, і принцип невідворотності відповідальності буде порушено.
Недоліки законодавства про адміністративні правопорушення можуть викоритовуватися особами, що ухиляються від відповідальності, і на стадії виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. Так, на добровільне виконання постанови про накладення адміністративного штрафу, відповідно до ст.15 КУпАП, відводиться 15 днів з дня вручення постанови, або, у разі оскарження — 15 днів з моменту повідомлення про залишення скарги без задоволення [4]. На оскарження постанови, відповідно до ст.289 КУпАП, особі надається десятиденний строк. Використовуючи ці процесуальні строки, правопорушник може умисно затягти притягнення його до адміністративної відповідальності. Навіть якщо штраф буде стягуватися у примусовому порядку, це ще не означає, що адміністративне стягнення буде накладено у належний строк, і що, окрім того, не буде порушено строку давності виконання постанови. Відповідно до ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох місяців [5]. З огляду на те, що зараз Державна виконавча служба перевантажена кількістю виконавчих проваджень, законодавча можливість відкласти виконання постанови на три місяці буквально зводить нанівець принцип невідворотності відповідальності; радше ідеться про високу можливість пропущення строку давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, будь-які затримки у здійсненні процесуальних дій у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, зумовлені суб’єктивним умислом чи недбалістю, можуть стати причиною пропуску процесуальних строків, внаслідок чого винна особа не понесе юридичної відповідальності. А це, в свою чергу, буде грубим порушенням конституційних засад юридичної відповідальності. Отже, з огляду на проаналізовані недоліки законодавства, пропонуємо реформувати деякі його положення таким чином:
1) встановити чіткий перелік підстав для клопотання про відкладення розгляду справи та надати суду можливість дати мотивовану відмову у разі необгрунтованості такого клопотання;
2) запровадити юридичну відповідальність за затримку у надісланні посадовою особою протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженому органу чи посадовій особі, а також встановити строк надіслання протоколу;
3) внести до Закону України «Про виконавче провадження» зміни, відповідно до яких постанови у справах про адміністративні правопорушення можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох місяців, але не пізніше спливу строку накладення відповідного адміністративного стягнення.
Література
1. Тарахонич Т.І. Принципи юридичної відповідальності в системі принципів права // Альманах права. — 2012. — № 3. — С. 284-287.
2. Грек Т.Б. Правова природа юридичної відповідальності: поняття, принципи та види // Адвокат. — 2010. — № 10. — С. 41-45.
3. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. — № 30. — Ст. 141.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1984, додаток до № 51. — Ст. 1122.
5. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. — № 24. — Ст. 207.

Поделиться информацией в соцсетях:

Похожие публикации

Оставить комментарий :