• zp-office@gryshyn-partners.com.ua
  • +38 (050) 942-18-12

Правові проблеми притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами в стані сп’яніння

Правові проблеми притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами в стані сп’яніння

Правові проблеми притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами в стані сп’яніння

Протягом років гострою проблемою перед українським суспільством стоїть підтримання безпеки дорожнього руху. Зростає травматизм на дорогах, збільшилась кількість дорожньо-транспортних пригод. Статистика правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не покращується. Наприклад, за даними статистики УДАІ м. Києва за 8 місяців 2013 року сталося 56 ДТП, причинами яких стало керування транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння. В цих ДТП загинуло 5 осіб і 83 людини отримали поранення. Отже, державі потрібно докладати максимальних зусиль для профілактики ДТП, що стаються з цих причин. Вагомим засобом впливу на правопорушників є притягнення їх до адміністративної відповідальності.
Метою роботи є аналіз матеріальних норм та механізму притягнення до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами в стані сп’яніння, вироблення рекомендацій щодо дотримання процедури законності та неможливості уникнення відповідальності винними особами. Рекомендації сформовані у висновках та стосуються концепції законних дій посадових осіб та громадян в процесі реалізації адміністративно-процедурних норм.
Слід згадати про вчених, які присвятили свої роботи адміністративній деліктології, адміністративним правопорушенням (далі — АП) в галузі безпеки дорожнього руху, і серед них — пов’язаних з керуванням транспортними засобами у стані сп’яніння. Зокрема, це А. Берлач, І.П. Голосніченко,
Г.В. Джагупов, С.В. Ківалов, І.Б. Коліушко, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Копан, С.О. Короєд, О.І. Миколенко, С.В. Пєтков,
В.М. Скавронік, Ю.С. Шемшученко, С.А. Ширіна, О.В. Яценко та інші дослідники. Проте в цій роботі автор ставить за головне не співставити думки вчених щодо недосконалості тих чи інших положень законодавства, а, спираючись на його норми, сформувати рекомендації практичного характеру.
Та на початку визначимо, якими матеріальними нормами регулюється відповідальність за керування транспортним засобом в стані сп’яніння. Відомо, що існує три підстави для притягнення до відповідаьності: нормативна, фактична та процесуальна. Отже, нормативною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за це правопорушення є норма статті 130 КУпАП. Об’єктивна сторона цього АП передбачає одне з наступних діянь:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або шодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
4) вживання водієм транспортного засобу після ДТП за його участю, аб після зупинки транспортного засобу на вимогу працівника міліції (до проведення уповноваженою особою медичного огляду) алкоголю, наркотиків, а також інших лікарських засобів, що виготовлені на їх основі [2].
Процесуальною підставою для притягнення до відповідальності, як відомо, є прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення. Відповідно до статті 221 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, приймається районним, районним в місті, міським чи міськрайонним судом. Стаття 283 КУпАП визначає, що постанова повинна містити опис обставин, установлених при розгляді справи. Йдеться про доказування наявності фактичної підстави для притягнення до відповідальності — вчинення особою АП, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Предметом доказування у першому та другому випадках є наявність стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння в особи, яка керувала транспортним засобом. В другому випадку, окрім цього, потрібно встановити, чи дійсно особа передала керування транспортним засобом іншій особі, знавши про її стан сп’яніння.
Доказуванню наявності чи відсутності стану сп’яніння присвячений зміст Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.09.2009 № 400/666. Відповідно до Інструкції, огляд проводиться уповноваженою особою ДАІ МВС, а також — лікарем закладу охорони здоров’я (або фельдшером, за відсутності лікаря) [3]. При цьому проведення огляду в закладах охорони здоров’я є обов’язковим, і відмова від нього становить склад АП, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Слід зазначити, що проведення огляду на стан алкогольного чи іншого сп’яніння працівником ДАІ МВС є факультативною стадією такого огляду, і відмова від нього не є АП (п. 1.7 Інструкції). Тому громадянам слід знати, що у разі, якщо вони вважають результати перевірки, яка проводитиметься співробітником ДАІ МВС, заздалегідь невірними, вони мають право бути одразу направленими до закладу охорони здоров’я на перевірку.
Посадовим особам ДАІ МВС слід звернути увагу на те, що, відповідно до вищезазначеної Інструкції, перед проведенням огляду за допомогою спеціального технічного засобу необхідно на вимогу особи пред’явити свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про повірку цього засобу. Крім того, відповідно до п. 2.6 Інструкції огляд повинен відбуватися в присутності двох свідків, які не є співробітниками міліції. Результати огляду підлягають обов’язковому занесенню до протоколу про АП.
У разі виникнення підстав вважати, що особа перебувала в стані сп’яніння, необхідно скласти направлення на огляд до закладу охорони здоров’я. За результатами огляду складається акт медичного огляду та висновок щодо результатів огляду, — всі ці документи мають бути належним чином оформлені та міститися в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.
Громадянам, яких притягають до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані сп’яніння необхідно знати, що з моменту виявлення підстав для проведення огляду і до доставки до закладу охорони здоров’я повинно пройти не більше двох годин. Отже, зі спливом цього часу в особи виникає підстава для непроходження огляду в закладі охорони здоров’я, з тим, що такий огляд не буде законним.
При обстеженні посадовим особам слід пам’ятати, що вимірювання змісту етилового спирту у видихуваному пjвітрі повинно бути проведено двічі — другий раз через 20 хвилин після першого вимірювання.
Всі перераховані типові помилки при проведенні такого огляду, і будь-яка з інших помилок призведуть до втрати висновком щодо результатів висновку щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп’яніння дійсності. А недійсність такого висновку, визначена відповідно до п. 3.22 Інструкції [3], тягне за собою недоведеність факту перебування особи в стані сп’яніння, а це, в свою чергу, є відсутністю складу АП та підставою для закриття повадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП [2].
Автор згадував про те, що аби притягнути особу до відповідальності за передачу іншій особі керування транспортним засобом, якщо ця особа знаходилася у стані сп’яніння, необхідно доведення факту того, що особі, яка передала керування транспортним засобом, було відомо про стан сп’яніння особі, якій вона передала керування. Проте на сьогодні спостерігаємо складність доказування складу цього адміністративного правопорушення. Відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб [4].
Таким чином, якщо раніше, за допомогою дати, що була проставлена на довіреності, можна було стверджувати, що при передачі керування транспотрним засобом власнику було відомо про стан сп’яніння особи, якій він передав керування, то сьогодні неможливо визначити час, коли керування транспортним засобом було передано. Адже не можна ставити у вину власнику, який передав керування іншій особі, те, що через місяць після передачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу водій перебуватиме у стані алкогольного сп’яніння. А, отже, грамотно надані пояснення до протоколу про адміністративне правопорушення зумовлять закриття провадження у справі у зв’язку з відсутністю суб’єктивної сторони, — а, отже, і складу АП.
Предметом доказування у випадку відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння є наявність такої відмови, і при цьому огляд на стан сп’яніння не проводиться. Тому слід порадити особам, яких направляють на проведення такого огляду, в жодному разі не відмовлятися від його проведення, адже тоді протокол про АП буде достатньою підставою для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення. В будь-якому разі йдеться, звичайно, про відмову від проведення огляду в закладі охорони здоров’я — на це прямо вказує п.5.4 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України від 26.02.2009 № 77 [5].
У випадку вживання водієм транспортного засобу після ДТП за його участю, аб після зупинки транспортного засобу на вимогу працівника міліції алкогольних, наркотичних речовин або лікарських засобів предметом доказування є вживання їх саме після ДТП або виконання вимоги співробітника міліції про зупинку транспортного засобу. Важливість доказування саме цього порушення, а не «простого» вживання цих речовин (до ДТП або зупинки транспортного засобу) полягає в тому, що розмір санкції за нього є вищим (якщо «просте» перебування особи в стані сп’яніння може потягти за собою арешт до 10 діб, то за вживання цих речовин після ДТП або зупинки транспортного засобу винній особі загрожує арешт до 15 діб). І якщо доказування факту перебування особи у стані сп’яніння має чітку процедуру, то довести вживання особою таких речовин, за відсутності свідків, можна довести лише непрямим шляхом (наприклад, співставленням часу зупинки транспортного засобу та висновку експерта щодо часу вживання відповідних речовин). У тому ж разі, якшо єдиною підставою для притягнення до відповідальності виступатиме протокол про АП, громадянин може внести до нього зауваження, зазначивши, що вжив відповідні речовини чи лікарскі засоби ще до зупинки транспортного засобу.
Підбиваючи підсумки роботі, слід назвати загальні рекомендації щодо дотримання принципу законності при притягненні до відповідальності осіб, винних у вчиненні АП, передбаченого ст.130 КУпАП. Посадовим особам слід чітко додержуватися вимог до документації, у разі потреби залучати до проведення процесуальних дій свідків, дотримуватися часових рамок проведення таких дій. Громадянам необхідно знати про обов’язки посадових осіб при притягненні до адміністративної відповідальності; в разі потреби вносити зауваження до протоколу про АП (наприклад, щодо пред’явлення чи непред’явлення співробітником ДАІ МВС документів на спеціальний технічний засіб перевірки стану сп’яніння, щодо часу вживання ним відповідних речовин чи засобів, щодо часу доставки в заклад охорони здоров’я, щодо чіткості формулювань у документах, щодо відсутності відмови від проведення огляду на стан сп’яніння тощо). Слід пам’ятати, що лише законно складені докумети мають юридичне значення при розгляді справи, і будь-яка процедурна помилка повинна тягнути за собою закриття провадження у справі.
Література
1. Стан та причини аварійності на території міста Києва за 8 місяців 2013 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.udai.kiev.ua/index.php?
option=com_content&view=article&id=2010:———8—2013-&catid=27:statyst&
Itemid=332
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: №8073-10 http://zakon4.rada.gov.ua/
laws/show/80731-10
3. Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: Спільний наказ МВС та МОЗ України від 09.09.2009 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0931-09
4. Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками ДАІ МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху: Наказ МВС України від 26.02.2009 № 77 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0374-09/page
5. Про Правила Дорожнього Руху: Постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1306-2001-%D0%BF

Поделиться информацией в соцсетях:

Похожие публикации

Оставить комментарий :